Смарагдова мережа - відтепер на публічній кадастровій карті. Що це значить?

Смарагдова мережа - відтепер на публічній кадастровій карті. Що це значить?

Як не дивно, в Україні досі проблемою залишається з'ясування приналежності території до природно-заповідного фонду чи інших категорій охоронних ділянок. Відтак, не дивними є випадки проведення ралі чи екскурсій на стилізованих бронемашинах на території заказників, забудови заповідних зон національних природних парків, добування корисних копалин на території природних заповідників тощо.

Подібним випадком є поки що невдала спроба збудувати на гірському хребті Боржава потужну вітроелектростанцію - водночас, полонина є об'єктом Смарагдової мережі і планувалась до створення окремого національного природного парку, або плани будівництва гігантського гірськолижного комплексу на Свидівці на території Карпатського біосферного заповідника.

В таких випадках головною перешкодою є неможливість точного визначення меж об'єктів природно-заповідного фонду. І нещодавно Україна зробила помітний крок в напрямку вирішення такої проблеми. Щоправда, не зовсім із природно-заповідним фондом.

Смарагдова мережа (Мережа Емеральд, Emerald Network) - це система територій підвищеного природоохоронного інтересу, які містять цінні середовища для рідкісних видів флори та фауни. Підставою створення Смарагдової мережі є Бернська конвенція про охорони видів дикої флори та фауни і середовищ існування в Європі. Розробка Смарагдової мережі також потрібна і для прискорення євроінтеграції, адже Євросоюз не цікавить існування нашого природно-заповідного фонду, а всі природоохоронні території повинні бути уніфіковані за стандартами Європейської мережі Natura 2000. Власне, в такій уніфікації дуже корисна Смарагдова мережа.

Розробка Смарагдової мережі в Україні - доволі болюче питання в колах природоохоронців. На щастя, останнім часом цією темою зайнялись окремі громадські ініціативи, зокрема, Українська природоохоронна група (UNCG). Втім, донедавна, ініціативи з картування і презентації у відкритому доступі меж об'єктів Смарагдової мережі не мали жодної юридичної сили, адже держава майже не брала участі в цьому питанні.

До речі, на рівні національного законодавства Смарагдова мережа досі перебуває у стані невизначеності. З одного боку, її існування регулюється підписанням Україною Бернської конвенції. З іншого боку, досі не існує окремого закону, який би регулював Смарагдову мережу - існує тільки відповідний законопроєкт.

Так чи інакше, 18 червня народна депутатка Юлія Овчинникова повідомила про те, що шар об'єктів Смарагдової мережі додали на офіційну Публічну кадастрову карту України.


Дійсно, за посиланням вже можна переглянути території Смарагдової мережі.

Втім, на жаль, якщо Ви бачите, що на території об'єкта Смарагдової мережі почали протиправну діяльність... то навіть невідомо, яка діяльність може вважатись протиправною, адже національне законодавство тут розводить руками і не може бути аргументом (принаймні, поки), а розгляди звернення до офіційних органів Бернської конвенції займають не один місяць.

Так чи інакше, але цей крок дійсно значущий. Наступним логічним кроком (який мав би бути попереднім кроком) є додавання на карту об'єктів природно-заповідного фонду, для якого давно існує окремий закон. Станом на зараз, офіційні межі багатьох нацпарків, заповідників, заказників являють собою ксерокопії старих карт із нечітко обмальованими межами, котрі підшиті до рішень про створення відповідних об'єктів і зберігаються в державних архівах. Тобто, в більшості випадків, про вільний доступ до такої інформації через мережу Інтернет і не йдеться. Знову ж, існують громадські ініціативи, котрі працюють над вирішенням цієї проблеми, але такі матеріали не мають юридичної сили і не можуть бути використані у вирішенні спорів.

Будемо сподіватись, що Україна продовжить рух в цьому руслі, і невдовзі будь-який користувач мережі зможе переглянути офіційні межі найближчого національного природного парку.

Хто, а головне - навіщо: на "Кінбурнській косі" розорано унікальні солончаки

 фото з ФБ-сторінки Української Природоохоронної Групи (UNCG)  

Про розорювання великої ділянки цілини в околицях села Очаківське Голопристанського району Херсонської області повідомив директор регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса" Зеновій Петрович.

Розорана територія є дуже цінною в природоохоронному відношенні і її планується включити до складу проектованого регіонального ландшафтного парку "Долина курганів", а вже зараз вона включена до складу об’єкту Смарагдової мережі.

Екологи з Української Природоохоронної Групи (UNCG) виїхали на місце, щоб встановити масштаби та ступінь завданої природі шкоди. "Побачена картина привела нас в повний розпач. Побачене - не лише злочин, але й дія, яка не підлягає жодному логічному поясненню, - діляться враженнями екологи. -  Загалом було розорано майже 400 га цілини (393, якщо бути точним), яка ніколи, навіть у радянські часи з дуже інтенсивним сільським господарством, не оралася".

За їх даними, розорана територія є дуже цінною в природоохоронному, а також в історико-археологічному відношенні - зокрема, тут зосереджено понад 300 курганів, частина з яких була пошкоджена в ході розорювання.

"Велике скупчення курганів свідчить про те, що ця місцевість була святою землею для народів, які її населяли. Але як виявилося, для жадібних орачів немає нічого святого. У ході розорювання знищено або втратили домівки величезна кількість рослин та тварин", -  йдеться у повідомленні.

Також ця територія є унікальним ландшафтом - "салтмарш", який притаманний для приливних морів і практично відсутній на Чорному морі. Через дуже незначну висоту над рівнем моря й надзвичайну пологість території вона періодично затоплюється морськими водами завдяки нагінним вітрам. 

"Останнє зумовлює повну абсурдність вчиненої дії. Розорювання степів є, безперечно, злочином, але для нього можна знайти хоч якесь логічне пояснення, але розорювання солончаків, які періодично затоплюються морськими водами, позбавлене будь-якого здорового глузду. Адже на солончаках, де зростають справжні еугалофіти, такі як сарсазан шишкуватий чи солонець трав’янистий, апріорі не вдасться отримати пристойний урожай, - пишуть екологи
UNCG. -  Можливо, лише в південній, прилеглій до полів частині розораного масиву, можна щось вирощувати. Ця частина на кілька десятків сантиметрів вища над рівнем моря і менш засолена. Але солі вдосталь навіть тут, тому розраховувати на високі врожаї не доводиться. Але ж горе-орачі залізли плугами далеко на північ в справжнісінькі солончаки. Розорали під самий берег навіть солоне озеро. Свідченням того, що дана територія заливається морськими водами, є розкидана по рілля камка – залишки морських рослин, переважно з роду Зостера, які були принесені сюди морськими водами".

Вчинене діяння екологи називають не інакше як безпрецедентним актом вандалізму проти природи, у ході якого здійснено порушення багатьох законодавчих актів. Передусім, це Земельний кодекс України, Закон України "Про охорону земель", а також міжнародна Бернська конвенція, згідно з якою Україна створює та охороняє території Смарагдової мережі.

Згідно з даними публічної кадастрової карти, розорані були ділянки № 6522383400:04:010:0002 та № 6522383400:04:001:1041, які перебувають у комунальній власності і мають цільове призначення "Для сінокосіння і випасання худоби". І їх орендар ТОВ "Аграрна компанія Наутіліус" не мала права їх розорювати. Більше того, під загрозою розорювання знаходяться й сусідні ділянки цілинного степу: 6522385000:06:001:1256 та 6522385000:06:001:1255 загальною площею більше 800 га, які перебувають в оренді у пов’язаних з "Наутіліусом" приватних осіб.

Українська природоохоронна група  підготувала звернення до Державної екологічної інспекції, Херсонської ОДА та Держгеокадастру з проханням провести перевірки. Також екологи звернулись до нацполіції з вимогою про порушення кримінальної справи й до Генеральної прокуратури України. "Ми будемо домагатися як суворого покарання ділків, які фактично виорали море, так і недопущення подальшого розорювання", - кажуть вони.

До речі, Україна – одна з найбільш розораних держав у світі! 54% наших земель - це поля, створені на місці дикої природи.  Остаточна втрата цих екосистем назавжди змінить наші життя.  Саме через безконтрольне розорювання українських степів Україна поступово перетворюється на пустелю, а відтак, ерозія, пилові бурі і втрата врожаїв  - це те майбутнє, яке на нас очікує.

Недавно ми писали про прості та наочні пояснення, чому Україна перетворюється на пустелю.

Найбільша кішка Європи: як в Україні оберігатимуть рись

фото з сайту  karpatvisnuk

У грудні минулого року відбулося засідання сторін Бернської конвенції. Тоді список смарагдових територій в Україні суттєво збільшився  - зокрема,  до Смарагдової мережі було включено 106 нових українських територій.

Також було ухвалено чимало нових важливих документів, у тому числі, щодо збереження рисі європейської. Оскільки Україна є стороною Бернської конвенції, вона має дотримуватися всіх нововведень.

Українська природоохоронна група нагадала про найважливіші моменти, які тепер мають бути частиною життя нашої держави. 

«Рись звичайна (Lynx lynx) є одним з найвідоміших звірів Європи. А на думку Конвенції, ще й фундаментальна частина європейської природної спадщини. Утім, рись є зникаючим видом у всіх країнах. Така доля з часом спіткає всіх крупних хижаків на нашій планеті. Для того, щоб врятувати такі види, необхідна міжнародна співпраця, - йдеться на сторінці UNCG уФейсбук. - Конвенція визнає, що одним з найбільших чинників скорочення популяції рисі євразійської є незаконне полювання та інші незаконні дії, що шкодять виду.

У своїй Рекомендації № 204 (2019) щодо збереження рисі євразійської (Lynx lynx) у континентальній Європі  Постійний комітет Конвенції рекомендує Сторонам Конвенції, серед яких є і Україна:

-    проводити моніторинг транскордонних популяцій рисі; розробити загальну стратегію збереження рідних для Карпат популяцій рисі;

-    покращувати зв’язок різних субпопуляцій рисі, ґрунтуючись на генетичних даних і даних про їхнє поширення; відновлювати коридори і зелені мости, зменшувати смертність від людської діяльності, поліпшувати середовища проживання та робити транслокації; сприяти покращенню розуміння міграцій рисі між популяціями;

-   контролювати генетичний склад всіх малих і ізольованих популяцій рисі в Європі; моніторинг має включати відстеження генетичного різноманіття й близькоспорідненого схрещування, оцінку ефективної чисельності популяцій та виявлення потоків генів між сусідніми популяціями;

-    розробити конкретні протоколи 1) щодо розведення, догляду, тренування й оцінювання рисей, утримуваних у зоопарках, яких планується звільнити; 2) щодо виведення й тестування рисей-сиріт, яких планується звільнити. Ці протоколи мають розроблюватися експертами, що знаються на рисі, консультативною групою EAZA Felid TAG і ESB та відповідними установами IUCN SSC (наприклад, Група спеціалістів з диких котячих, Група спеціалістів з повторної інтродукції, Ініціатива для великих хижаків Європи (LCIE))».

Текст Конвенції щодо збереження  дикої природи в Європі можна подивитися тут.

Довідково:

Смарагдова мережа - загальноєвропейська мережа природоохоронних територій, важливих для збереження видів і природних оселищ, які потребують охорони на рівні всієї Європи. У країнах ЄС Смарагдові території називаються територіями мережі Natura 2000 і фінансуються з бюджету Співдружності.

У грудні 2019 року до Смарагдової мережі Європи включено 106 нових українських територій (майже 1,5 мільйона гектарів)!  Це природні долини річок, степові балки й цінні лісові масиви, болота, дикі природні каньйони. За незначним винятком, усі ці землі раніше не мали охоронного статусу.

Попередній перелік Смарагдових територій для України ухвалювався в 2016 році. Тоді до них включили усі існуючі заповідники й національні природні парки. Загальна площа мережі становила 5,8 млн га (9% площі суходолу України), але з них 3,6 млн га (5,7% площі суходолу України, або 57% площі Смарагдової мережі України) становили території, які й без того мали охоронний статус. Ще 1% площі України (або 10% площі мережі) становили водосховища Дніпровського каскаду.

Завдяки розширенню Смарагдової мережі,  тепер на Сумщині, Львівщині, Кіровоградщині та в Криму Смарагдових територій стало в півтора раза більше; на Донеччині їх площа подвоїлась, на Луганщині й Полтавщині – виросла в 2,5 рази, а на Харківщині їх стало вп’ятеро більше, ніж було раніше. Усі ці території важливі для рідкісних у Європі видів та природних оселищ.

фото з ФБ-сторінки UNCG

Рись євразійська є найбільшою кішкою Європи. Рись схожа на більшість кішок: вона має приголомшливий зір, особливо в нічний час, і кращий ніж у людини слух. Саме тому так важко помітити рисей: вони найбільш активні рано вранці і пізно ввечері, коли ці великі кішки можуть бачити, а ми не можемо.

За даними WWF, рись в Карпатах зазвичай мешкає вище позначки у 1000 м. Відпочиваючи на скелях і камінні, поза досяжністю людини, рись все одно спостерігає і цікавиться людьми. У зимовий час вони можуть переслідувати здобич до нижчих висот, де менше снігу. Та рисі ніколи не нападають на людей або інших великих хижаків, як ведмеді чи вовки. Ведмеді і вовки можуть вкрасти рештки здобичи рисі, тож вона адаптувалася, приховуючи залишки їжі під скелями, листям або гілками. Рись полює на зайців, птахів, диких котів, сарн, оленів, кабанів, а іноді і бродячих собак, але ніколи - на свійську худобу.

фото з сайту WWF

Популяція рисі в Україні оцінюється приблизно в 500 особин. Необмежене полювання та вирубування лісів призвели до того, що вид трапляється лише в нечисленних лісових районах. Рись довго була жаданим мисливським трофеєм, оскільки її плямисте хутро високо цінувалося на хутровому ринку. Вид занесений до Червоної книги України, також рись охороняється Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією.

Раніше ми повідомляли, що  Україна приєднається до євопейської програми збереження осетрових.