Найбільша і нетривка: що відомо про озонову діру над Арктикою

Гігантська озонова діра, що була зафіксована на початку весни над центральною частиною Арктики і була визнана як найбільша з коли-небудь зафіксованих, зникла, а озоновий шар відновився.

 Озонова діра станом на 31 березня (зліва) та відновлений озоновий шар станом на 25 квітня (справа) / Фото: NASA Ozone Watch з сайту rubryka.com

Про це оголосили вчені Служби моніторингу атмосферної атмосфери Коперника (CAMS), які вивчали діру. Вони зазначили, що досить незвичну для Арктики діру викликала не діяльність людини, а особливо сильний полярний вихор, повідомляє cnn.

COVID19 та пов'язаний з ним карантин, ймовірно, не мали нічого спільного з утворенням діри, кажуть вчені. Вона була утворена незвичайно сильним і довготривалим полярним вихором, і це не пов'язано із змінами змінами якості повітря.

 
"Небувала для північної півкулі озонова діра зникла. Полярний вихор розколовся, дозволяючи багатому на озон повітря повернутися в Арктику, що цілком відповідає прогнозам", - написали науковці CAMS у Twitter.

Тим не менше, діра була дуже масивною - більша частина озону у стратосфері була виснажена. Востаннє таке сильне хімічне виснаження озону спостерігалося в Арктиці майже десять років
тому.

До слова, озоновий шар розташований між 9 і 22 милями над Землею. Він захищає нас від ультрафіолетового випромінювання.

Полярний вихор - це велика площа низького тиску та холодного повітря, яка оточує обидва полюси Землі, повідомляє Національна служба погоди. Полярні вихори завжди існують, але вони зазвичай слабшають влітку і зміцнюються взимку. Полярний вихор в Арктиці,
як правило, слабкіший через наявність прилеглих земельних ділянок, а також гірських хребтів, які порушують погоду сильніше, ніж його південь на півдні

На відміну від діри, яка розвинулася над Арктикою, озонова діра над Антарктидою спричиняється хімічними речовинами, такими як хлор та бром, що потрапляють у стратосферу. Саме це спричиняє озонову діру в Антарктиці, яку фіксують щорічно
протягом останніх 35 років. 

Раніше ми писали, що набагато шкідливішими для атмосфери виявилися фреони.

Північний Льодовитий океан втратить морську кригу вже до 2050 року, - вчені

Через глобальне потепління арктичні літа невдовзі "оголюватимуть" океан фото espreso.tv

Протягом мільйонів років Арктика дотримувалася  безперервного ритуалу, коли взимку площа арктичної морської криги розширювалася,  а влітку лід відступав, танучи назад в океан.

Та в епоху антропогенних змін клімату потоки цього циклу порушилися, пише sciencealert.  Протягом останніх десятиліть загальна площа покриття арктичного морського льоду занепадала, зменшуючись і відступаючи з кожним роком. Тим не менш, Арктика залишалася замерзлою та вкритою морським льодом навіть влітку.

Новий аналіз численних моделей клімату передбачає, що Північний Льодовитий океан вже у цьому столітті перестане вкриватися кригою влітку, і це стосується навіть найкращих сценаріїв, в яких людство суттєво скорочує викиди в атмосферне середовище.

фото sciencealert.

Arctic ice changes from 1984 to 2016. (Cindy Starr/NASA SVS)

"Якщо ми скоротимо глобальні викиди швидко та суттєво і, таким чином, збережемо глобальне потепління нижче 2° C відносно допромислових рівнів, льодовиковий морський лід все одно періодично зникатиме влітку, і станеться це вже до 2050 року", - говорить полярний геофізик Дірк Нотц з університету Гамбурга в Німеччині.

У новому дослідженні Нотц та його команда вивчили відмінності різних кліматичних моделей, що імітують еволюцію льодовикового арктичного моря в майбутньому.

Sea ice area at the end of the Arctic summer in 1979, at left, versus 2019. (Dirk Notz)

                                                                                                                            фото sciencealert

У більшості моделей Північний Льодовитий океан стає морем, вільним від льоду (sea-ice free) - коли територія морського льоду охоплює менше 1 мільйона квадратних кілометрів - ще до того, як ми досягнемо 2050 року, і незалежно від гіпотетичного сценарію.

Хоча результати, безумовно, шокують, загальний прогноз незамерзаючої Арктики не є неочікуваним. Вчені роками прогнозували цей результат, передбачаючи зникнення Арктики, і тепер важливо, що це може означати для інших екосистем.

фото sciencealert by Dirk Notz

Вчені кажуть, що при меншій кількості льоду в Арктиці буде відбиватися менше сонячного світла, а наша гаряча планета поглинатиме ще більше тепла від танення Північного полюсу. "Це вулиця з двома смугами, - пояснила ще в 2018 році кліматолог NASA Клер Парксінсон, яка не була причетною до цього дослідження. - Потепління означає, що менше льоду буде утворюватися і більше льоду буде танути, але "менше льоду" означає, що менше сонячної енергії відбиватиметься, і це сприяє потеплінню".

Вчені кажуть, що є й хороша новина: ми можемо все-таки зберегти арктичне літо, якщо  якщо нам вдасться стрімко скоротити викиди CO2.

Раніше ми писали, що через скорочення площ морської криги білий ведмідь може зникнути як вид вже протягом цього століття.

Не СО2: набагато шкідливішими для атмосфери виявилися фреони

Саме фреони «винні» у третині глобального потепління, руйнуванні озонового шару та  скороченні площі морської криги

фото з сайту espreso.tv

Нове дослідження назвало головну групу хімічних сполук, яка відіграла ключову роль у глобальному потеплінні та втраті морської криги в Арктиці в кінці ХХ століття.

У дослідженні з Колумбійського університету геофізик Лоренцо Польвані визначив ступінь впливу речовин, що руйнують озон, на підвищення температур та зменшення площі морської криги в Арктиці у період з 1955 по 2005 рік, повідомляє scienceukraine.

Вчені порахували, що галогеновані сполуки несуть відповідальність за третину глобального потепління у другій половині 20-го століття. Фреони, які також руйнували наш озоновий шар, також відповідають за 50% підвищення температур в Арктиці та скорочення площі морської криги.

Зображення озонової діри над Антарктикою, коли вона досягла максимального розміру у 2006 році. Джерело: NASA

Органічні галогеновані сполуки, або хлор- та бромвмісні фреони (CFC), і раніше пов’язували з руйнуванням озону у верхніх шарах атмосфери Землі. Зокрема, саме через фреони ми отримали озонову діру над Антарктикою. Проте досі ми надзвичайно мало знали про їхній вплив на клімат планети.

Тепер стало відомо, що окремі молекули фреонів можуть утримувати в атмосфері значно більше тепла, ніж більшість відомих сполук. До прикладу,ступінь впливу на глобальне потепління  дихлордіфторметану (CFC-12) в 11 тисяч (!) разів перевищує показник для вуглекислого газу. Тож поки ми розглядаємо двуокис вуглецю як основний парниковий газ, навіть малі концентрації фреонів можуть зрівнятися з ними за впливом.

Концентрації фреонів в атмосфері досягли максимуму наприкінці минулого сторіччя. У 1987 році міжнародна спільнота підписала Монреальський протокол, покликаний зупинити викиди цих речовин, після чого дослідники почали спостерігати поступове зниження концентрації фреонів та відновлення озонового шару. 

Раніше ми писали, що рано чи пізно каскад екологічних криз приведе планету до «глобального системного колапсу».